Сеть знакомств для любителей книг



Olexiy Travnikov
Читаю, іноді ділюся враженнями, шукаю змісту.
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Володимир Том'юк
Володимир Том'юк
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Валерій Пекар
Валерій Пекар
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Сергей Дудик
Сергей Дудик
 
Петр Чернышов*
Петр Чернышов*
 
Павел Ткаченко
Павел Ткаченко

друзей: 10 (смотреть)

Olexiy Travnikov

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (6)Философия, история (3)Бизнес (3)

 1..10 Ctrl ← 11..20 Ctrl → 21..30 31..40 41..46 
Olexiy Travnikov
Ось я і почав читати стоїків.
Так, саме цього римського філософа вважають видатним представником стоїцизму.
Деякі вважають що в стоїцизмі є певні витоки "християнської ідеології".
Більше ніж пів тисячі сторінок дають немало поживи для роздумів та надихають до дискусій, чи то власних філософствувань. А чом би й ні?!
Хочеться пошвидше заглянути наперед та побачити про що далі розмірковує автор - захоплює не менш ніж детектив.
Переконаний, що наступні пару місяців окремі листи буду перечитувати, повертаючись до них.
Окремо виділив би пристрасть Сенеки до читання та цитування - через те усім любителям літератури (усіх жанрів) буде багато цікавинок. Чого тільки вартує "пізно заощаджувати, коли проглядає дно".
Гайда читати! Вартісна книга!

Сенека "Моральні листи до Луцілія"
Olexiy Travnikov
Роман написаний у Кракові після 2010 року колишньою львівянкою...про долю 4 поколінь жінок, що якось пов"язані із містом Лева. Культурні надбання в музиці, мистецтві та архітектурі так тісно переплетені із розбудовою України та становленням її незалежності...
Перебіг основних подій припадає на кінець 80-х та початок 90-х років 20 століття...
Варто читати, варто знати та плекати історичну пам"ять...

Жанна Слоньовська "Дім з вітражем"
Olexiy Travnikov
Стверджують, що цей роман став одразу бестселлером після свого виходу і лишається таким більше десяти років.
В наш час - то не проста річ. Очевидно. Ми не налаштовані на великі тексти
Феномен твору Джона Ірвінга не давав мені спокою - то ж прочитати вирішив українську версію романа, яка вийшла у видавництві «Фабула».
«Доки я тебе не знайду» - то просто колосальний обсяг роботи, переконаний, не тільки для автора, але і для читача.
Тут і різноманітні сюжетні лінії, і строкате життя головних героїв, і описи декількох європейських країн, які привертають твою увагу.
Але головна тема - потреба батька…фізичне прагнення знати того, хто дав тобі життя.
Саме ця ідея охоплює кожну думку головного героя.
Коли маєте час - неодмінно варто почитати. Навіть заради дискусії з кимось…&­#8232;Не полишає байдужим.

Джон Ірвінг "Доки я тебе не знайду"
Olexiy Travnikov
Цю книгу варто було прочитати троє дітей назад.
Але 21 рік тому її ще не було.
Бо оригінальна російська версія побачила світ лише в 2017 році.
А тепер, шановні бітьки, кидайте все і всотуйте в себе все, що говорить ця книга - бо вона від практика та освіченої людини.

Як мало ми думали та говорили про емоції, їхню природу та те, яке велике значення вони мають для формування особистості.
Все починається від залежності, яка з віком - дивним чином - переплавляється на свободу.
Петрановська пояснює як і чому, а також те, наскільки саме прив"язаність дитини (немовляти) важлива для здорового сприйняття себе в майбутньому.
Просто і фантастично. /Шкода що дещо пізно/...

Цікавими були відкриття про важливість наявності доослого у житті дитини та на те, які це спричиняє зв"язки, у що вони згодом трансформуються та куди діваються...

Чи думали ми батьки про те, що потреба бути залежним у маленької дитини згодом призводить до незалежності (так необхідної дорослим)та здатності обходитися без допомоги.

Просто і зрозуміло Петрановська розкриавє рік за роком особливості розвитку та формування ємоційної особистості, аж до підліткового віку.

Про підлітків взагалі шикарно - всім батькам можна розібрати на цитати та вивчити напам"ять.
І це без жартів.

Купуйте, вчіть, насолоджуйтеся своїми дітьми чи то онуками, чи то вихованцями...однозначно must read.

Людмила Петрановська "Таємна опора. Емоційний зв"язок у житті дитини"
Olexiy Travnikov
Продовжую читати античну літературу…перестав креслити в книжці…бо думок цікавих немало і поза контекстом не завжди розумієш як їх застосовувати. Але разом з тим ось що залишило слід… «Рятунком у цьому житті - розглядати усе таким, як воно є у своїй цілості: що в ньому матеріальне, що - причинове; і від усієї душі чинити праведно, а мовити - правдиво. Коли одне за одним нанизувати добрі діла так, щоб між ними не зосталося найменшого проміжку, - що іще зостається, як не смакувати життя?» Не знаю чи є збірка цих висловів джерелом духовної розради, як стверджувалося деякими дослідниками в різні часи, але остаточно вірним є те, що поживи для роздумів вона дає немало. Неодмінно варти приділити увагу та пороздумувати над різними твердженнямим імператора-філософа. Але для мене «найтоповіша» думка записана у десятій книзі «Більше ніколи не розводься про те, яким бути доброму мужеві, - будь ним.» Коротко, книгу варто погортати та час від часу не лише в пошуку епіграфу для написання чогось-там, а задля поживних роздумів чи то дискусії. Воно того вартує.

Марк Аврелій «Наодинці з собою»
Olexiy Travnikov
Якось так сталося, що придбав дещо з творів античної літератури в українському перекладі...і понеслося...
Твори Плінія молодшого вважають зразками високохудожньої інтелектуальної прози.
Що мені особисто було цікаво - майже з першоджерела читати про наслідки виверження Везувія, немало цікавого можна дізнатися з листів автора до Траяна про життя християн того часу.
Стверджують що це вперше перекладено на українську мову - то ж читання надзвичайно цікаве та пізнавальне.
Буквально кілька цитат, які мене мотивують роздумувати...
"Негоже владі випробовувати свою силу на приниженні інших, негоже й повагу до себе здобувати страхом; не він же, страх, а любов найпевніше допоможе тобі осягнути те, чого хочеш."
Ну, і актуально для тих, хто любить проводити час за читанням: " Читаючи, завжди щось виписував: любив повторювати, що не буває аж такої поганої книги, де не можна надибати бодай чогось корисного."
То ж прочитайте - неодмінно щось надибаєте.

Пліній Вибрані листи
Olexiy Travnikov
За последние 2 года эту книгу не читал только ленивый (шутка).
Дошла очередь и до меня. Ну, что же - читать стоит.
И первое - потому что "писательство" теперь не просто удел одаренных и призванных, но также всех, кто имеет профиль в любой социальной сети. Правда!
И эта книга содержит много простых и толковых советов, а главное - все они очень практичны.
Грамотность у пользователей социальных сетей не всегда возведена в ранг самого важного, а потому нередко попадаются откровенно неприятные тексты. Чтобы избежать этого - стоит почитать это "руководство".
Может я не применял бы его для всего кряду, как окончательный вариант "идеального" учебника, но что-то важное в нем точно есть.
Для себя точно выделил такие пункты:
- очищать текст от всего ненужного
- думать о том, о чем пишешь
- быть честным в тексте (перед другими) - это выбор
- смысл важнее формы
- начинать с пользы для читателя
Как ни крути - а читать стоит.

Максим Ильяхов, Людмила Сарычева Пиши, сокращай. Как создавать сильный текст (книга Главреда)
Olexiy Travnikov
Цікаві настанови та спостереження за життям від класика стоїцизму - Сенеки.
В університеті я любив філософію, але на древніх філософів не вистачало духу.
Тепер, як то кажуть «поперло».
Безмежно вдячний видавництву «Апріорі» за цікаву серію перекладів античних мудреців,але декілька вражень щодо цієї книги…
Загалом 6 діалогів вміщені на 315 сторінках і чи невперше перекладені з латинської на українську, що дає можливість їх сприймати в особливий спосіб - вони стають більш зрозумілими.
Теми філософські та «довгограючі» - про короткочасність життя, про щасливе життя, про спокій душі…не полініться та неодмінно погортайте, поблукайте сторінками цього доробку і, однозначно, знайдете для себе багато поживної інформації.
Чомусь мені спадає на думку, що часто ми не знаходимо часу задля того, аби просто бути споглядачами та аналізаторами дійсності як в короткій, так і в довготривалій перспективі…а дарма! Варто би було! «Часу ж маємо не мало - багато його втрачаємо. Життя доволі довге й щедро дане нам для того, щоб використати його для великих справ, - тож мусимо добре ним розпорядитися.» Хіба не прекрасна ідея від Сенеки, що дає привід подивитися на те, що Бог дає нам в наше розпорядження?! Погодьтесь, що вартісна думка задля того, аби її розвивати.
«Найбільшою перешкодою життя є очікування: залежне від завтрашнього, воно втрачає сьогоднішнє». Можна передбачити невдоволення фундаменталістів щодо цієї думки філософа, але ж наскільки є багатогранною ця ідея в теперішньому часі.
Коли опустити історичну деталізацію стоїка Сенеки щодо своїх сучасників, то бачу багато поживи для роздумів уже в 21 столітті на сторінках цієї книги.
Не втрачайте шансу - почитайте український переклад, особливо, коли латинська мова вам наразі недоступна…

Луцій Анней СЕНЕКА «Діалоги»
Olexiy Travnikov
Я согласен с цитатой из журнала Good Housekeeping, которые написали о том, что «у всех родителей должна быть эта книга». С полгода назад мне о ней рассказала любимая жена, но тогда она появилась у нас дома только на английском. Теперь же через инстаграмскую группу заказан был перевод этой книги. Жаль, что она не попалась нам в руки лет 20 назад – шикарное практическое руководство для родителей по коммуникации с детьми. То, что нужно было простым и доступным языком – теперь есть. Пользуйтесь, читайте, помечайте и не откладывайте на потом то, что можно усвоить уже сегодня. Правда! «Когда люди несчасливы, им требуется не согласие, им нужен кто-то, кто признает их чувства.»

Адель Фабер и Элейн Мазлиш «Как говорить, чтобы дети слушали, и как слушать, чтобы дети говорили»
Olexiy Travnikov
«Коли мені не допоможуть вірші,
То вже не допоможуть лікарі.»

За життя Павличка не просто розібрали на цитати, а в певній мірі зробили однобоко-культовим автором. І це прикро, бо величезний доробок поета, як я для себе побачив, лишився поза лаштунками уваги читачив. Принаймні більшості з нас… Але про все по порядку!
Книжка надихає! Надихає справжністю, чистотою та непідкупною любовю не лишень до прадавніх часів, а й до подій нещодавного минулого… Хто з нас знав що Павличко був вояком УПА та про інше, про що радянщина нам не повідомляла. А тут воно є! І таке справжнє та щире…

Ще в 1978 році він написав такі слова:
«Коли мені не допоможуть вірші,
То вже не допоможуть лікарі.»
Мене просто пройняло до тремтіння серця, котре зачерствіло, заіржавіло у вирі подій останніх років. І раптом нагадування про такі непідробні, але відверті почуття, котрі поховані в глибинах кожного з нас. Бо Слово зціляє та надихає. А особливо поетичне слово. Хіба ж ні?
Неодмінно хотів би виділити вірш «Мати» написаний у 1981 році, але він достойний окремого посту… Це, як на мою ксромну думку, унікальний твір який чомусь не є аж таким «розкрученим» як відомі на увесь світ «Два кольори». У восьми строфах таке розмаїття емоцій, що після нього хочеться зробитися тихим монахом…і провести багато годин у роздумах про життя. Серцекрайно…

А як виявляється безмежна любов поета до рідної землі про це - по творах Павличка - можна написати окрему наукову роботу.
«Молись, дитино, щоб не вернуло
Московське рабство, як темна мжа,
А по молитві пильнуй, щоб дуло
Твоєї зброї не жерла ржа.» (1993 рік)
Які цікаві застереження щодо найближчих сусідів. І хто тепер має сумніватися в тому, що поети мають особливе серце та прихильність від неба бачити далі, ніж сьогодення. Життєвомудрісно…

Окрема тема, окреме відкриття - цикл (чи то збірка - так до кінця і не второпав) «Золоте ябко». На мою суб’єктивниу думку - це прекрасний та в певній мірі унікальний пласт не лишень творчості Павличка, а і в цілому української літератури. Питання не лишень в еротичності творів поета, а в тонкому змісті образів та майстерно-використаних словарних зворотах цих поетичних мініатюр…
«Я в пазуху зайду тайком,
Неначе злодій до комори.
Там пахнуть груди молоком,
Мов травами гуцульські гори.»
Справжній безмір закоханості в єдину жінку, що подарована Богом. Справжнє відкрите чоловіче серце, сп’яніле від бажання, спонукане потягом до близькості з Найкращою. Ось де вчитися чоловікам захопленню своїми коханими. Оксамито-тендітно…

Я певен того, що творчість Павличка - на багато поколінь вперед - надихатиме і далі українців бути нацією що здатна бути чесною в стосунках: відвертою та щирою до нестями.

Дмитро Павличко Два кольори
 1..10 Ctrl ← 11..20 Ctrl → 21..30 31..40 41..46